Россия нуждается в срочной тревоге,
Чтоб пьянству поставить надёжный предел.
Направились многие скверной дорогой
Зелёного змея, - то страшный удел.
И женщины пьют, и мужчины с пристрастьем,
Хоть шар весь земной подымай на аврал.
Но может ли хуже случиться несчастье,
Чем змею судьбу принести на алтарь?
И так Ивановы - младые супруги
Со змеем зелёным катились всё вниз.
Родили дочурку, но змея услуги
Давили, неся по заслугам сюрприз.
И умерла мать под забором в запое,
Отец беспрерывные тризны свершал,
Дочурку и в холоде зимнем, и в зное
Просить подаянье меж люд посылал.
Мужик алкоголик - забыта работа,
А мозг принимает волну ту с утра:
«Похмелье, похмелье» - одна лишь забота,
«Похмелье» - лепечет тот бред из нутра.
«Быстрей выходи выполнять приказанье,
Сегодня должна принести ты с лихвой,
Получишь в двойне от меня наказанье,
Коль, выпросив мало, придёшь ты домой».
Прохлада и слякоть…, босая девчонка…,
В лохмотья одета…, весь нищенский вид…,
Стоит…, простирает прохожим ручонку…,
«Подайте копейку» - дрожа, говорит.
Продрогла…, невольно катились слезинки…,
Копеек не хватит на рюмку вина…
А в детской головке рождались картинки,
Как встретит жестокого папу она.
За то избивал он в порыве Катюшу,
Что денег не хватит на данную цель.
Теперь пятерым собутыльникам душу
И тело девчонки продал на панель.
Катюшу нашли чуть живую в соломе.
В больнице очнулась, в главе лишь кошмар,
И в страхе глаза, и всё тело в истоме –
Такой от пропойца для дочери дар.
Катюшу забрали в отдел беспризорных,
И пастырь церковный туда приглашён.
Он слушал рассказ без вопросов повторных,
Судьбою девчонки он был поражён.
«Зайдите к Катюше, она за той дверью,
При виде несчастной сдержитесь от слёз,
Лишь страхи вселили те пьяные звери,
Кошмары в замен жизнерадостных грёз».
И пастырь решил приютить и Катюшу
В церковный для брошенных деток приют,
Чтоб вырастить тело, порадовать душу,
В том месте, где Божья любовь и уют.
О люди, не пейте спиртное вы зелье,
Оно постепенно послужит петлёй:
Сначала чуть-чуть выпивать для веселья,
Затем овладеет то зелье судьбой.
Возьмите урок из семьи Ивановых,
Сначала немножко, потом - беспредел.
И этот рассказ и картина не нова -
Для пьяниц - всегда незавидный удел.
Ионий Гедеревич ,
Salem, USA
Поднимаю в небо взоры,
Где сияет красота;
Голубые там просторы,
Там живёт моя мечта.
Для души там дом готовый;
Путь закончится земной,
И войду я в мир тот новый,
В мир чудесный и святой.
Прочитано 6058 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Великолепно! Благодарю Бога за спасение девочки! Я бы повесила этот стих везде, где продается спиртное. Комментарий автора: Спасибо, Наталья!
Слышу, как миссионеры, побывавшие в России по деревням, рассказывают о сплошном пьянстве, просто пьяные целые деревни. Эту историю рассказал пастырь с Украины. Это он забрал эту девочку в церковный приют. Я перенёс место действий в Россию, так как там ещё больше пьют, но в действительности это было на Украине в городе Новая Каховка.
Всего доброго!
Ионий.
Марина Т.
2007-09-12 06:10:33
Страшная, но поучительная история. Комментарий автора: Марина, спасибо за отзыв. Рад гостям. Заходите, когда будете в Одессе, ой нет, в Сейлеме.
Всего доброго!
Успехов!
Larisa
2007-11-01 08:41:05
История ужасает, но сколько их, этих несчастных деток. У нас детдома переполнены, особенно в Латгалии. У меня самой детства, считай, не было с пьяным отцом, но милостью Божьей папа перед смертью покаялся. Очень полезное стихотворение, всем бы пьяницам его прочитать. Пусть Господь вас благословит. Комментарий автора: Спасибо, Лариса, за комментарий и доброе пожелание.
В последнее время проблема набрала скоростей. При живых родителях дети становятся сиротами. Мои дети в Питере занимаются детьми улицы. У этих детей разные трагические судьбы. Жаль.
Всего доброго! Благослови Вас Господь!
ЮРИЙ
2007-11-13 12:22:31
ДОРОГОЙ БРАТ! СТИХ ОТЛИЧНЫЙ! ДАШЬ РАЗРЕШЕНИЕ НА ПУБЛИКАЦИЮ НА МОЕМ САЙТЕ?
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
